Сьогодні ми хочемо розповісти історію, яку сміливо можна покласти в основу сюжету однієї з сучасних телепередач. Тому що це неймовірна історія про боротьбу за життя, людяність і взаємопідтримку. Як годиться, у кожній історії є головний герой, який переживає якусь життєву кризу, або йому дошкуляє якесь всесвітнє зло і супергерой, який сміливо дає відсіч всім монстрам і вирішує проблеми головного героя, допомагаючи йому подолати негаразди.
Отже, знайомтеся – Юрій – головний герой нашої історії. На першому фото він з милицями. На той час навіть зайві рухи по квартирі викликали труднощі, бо у нього дуже боліли ноги. І він почувався надзвичайно слабким. А слабким його робив – СНІД, який стрімко розвивався в його тілі, та спричинив появу ще кількох додаткових проблем у вигляді туберкульозу і трофічних язв. Юрій не приймав жодних ліків, бо не вірив в їх ефективність і вже змирився з тим, що найдовші маршрути в його житті будуть – “кухня-кімната”, або “кімната-туалет”.
Але не сталося як гадалося, бо в його житті з’явився справжній супергерой – Рустам Абдулкадиров – консультант з соціальної роботи Благодійний фонд “Нехай твоє серце б’ється”. Зайдемо трошки наперед і розкриємо вам секрет, що в кінці цієї історії неодмінно буде хепіенд, але шлях до нього був довгим та тернистим. Юрія спочатку треба було транспортувати для забору крові. Аналізи виявилися поганими, було високе вірусне навантаження і доволі низькі показники СД4 . Йому просто необхідно було негайно розпочинати прийом АРТ. Але мотивація до лікування була низькою. Та Рустам добре знав, що треба робити в таких випадках: він регулярно проводив консультації, розказував про переваги лікування, часто навідувався до Юрія, допомагав йому по господарству, купував продукти харчування, забезпечував його засобами гігієни (пелюшками та підгузками), а іноді просто приходив в гості щоб дізнатися як справи. І крига, як то кажуть, скресла. Юрій не тільки почав приймати АРТ, а й розпочав протитуберкульозну терапію, що і допомогло йому стати на ноги, в прямому сенсі цього слова.
«Іноді мені хотілося все кинути не мучати ні себе, ні маму… Я не бачив сенсу продовжувати таке життя. Я вважав, що нікому ТАКИЙ не потрібен і не вірив, що якісь пігулки можуть мені допомогти, але Рустам був дуже наполегливим. Я вперше за багато років побачив, що комусь не байдуже на мене. Я відчув не лише підтримку і турботу а справжнє дружнє плече. Рустам пройшов зі мною цей шлях, шлях – від ліжка до велосипеда! Це неймовірно!!! Я дуже вдячний, що зустрів його.» – Стверджує Юрій.
Отака вийшла історія – де добро перемагає зло, де на допомогу приходять справжні супергерої і надихають інших не здаватися та відчайдушно боротися за життя!
П.С. На другому фото Юрій- уже впевнений водій велосипеда. Різниця між першою і другою фотографією- 6 місяців.
__________________________________________
ПРОГРАМНИЙ КОМПОНЕНТ 122М. НАДАННЯ ПОСЛУГ НЕМЕДИЧНОГО ДОГЛЯДУ
